Інформація для батьків

Раннє втручання. Що це?

    Відповідно до Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дослідження підтверджують, що перші роки життя дитини є визначальними для її подальшого росту та розвитку і впливають на її майбутнє. При цьому кожна дитина пізнає світ у своєму темпі і потребує різного обсягу зусиль з боку дорослих, особливо, якщо мова йде про дітей із порушеннями розвитку. Важливо інвестувати у розвиток таких дітей у ранньому віці, адже це допомагає уникнути більш серйозних проблем у майбутньому. Однією з успішних світових методик у зазначеному напрямі є розвиток системи раннього втручання. Раннє втручання є всесвітньо визнаною послугою, отримання якої максимально збільшує шанси дітей на реалізацію власного потенціалу, дає змогу максимально ефективно використовувати потенціал сім'ї для розвитку дитини та її підготовки до здобуття освіти в закладах освіти. Крім того, зазначеною послугою забезпечуються потреби сім'ї у професійній психологічній допомозі, а також повноцінна участь членів сім'ї в житті суспільства. 

     Раннє втручання – це міждисциплінарна сімейноцентрована система допомоги дітям раннього віку (від народження до 3-х років) із порушеннями розвитку та дітям груп біологічного й соціального ризику, спрямована на покращення розвитку дитини та підвищення якості життя родини. 

   Раннє втручання включає:

- Супровід сімей, які виховують малюків із порушенням розвитку

- Підтримку родини в подоланні кризи

- Допомогу родині у розвитку життєво необхідних умінь та навичок у дитини

- Сприяння покращенню взаємодії малюка із членами родини та соціуму/

      Для кого раннє втручання?

   Для сімей, які виховують дітей від народження до трьох повних років, у яких:

   Встановлено певний діагноз, що супроводжується затримками розвитку дитини (незалежно від ступеня тяжкості). Наприклад, дитячий церебральний параліч, розлади аутистичного спектра, синдром Дауна, епілепсія та інші. Визначено затримку в розумовому, моторному, соціально-емоційному та комунікативному розвитку за допомогою скринінгів або тестів. Є ризик появи затримки розвитку внаслідок певних біологічних та соціальних чинників.  Наприклад, діти, народжені раніше терміну; діти, народжені з малою вагою та інші; діти, які перебувають в будинку дитини; сім'ї, які отримали будь-який травматичний досвід. 

   Сім'ї, де батьки мають сумніви та хвилювання щодо розвитку своєї дитини або питання стосовно відносин із маленькою дитиною, її поведінки та взаємодії з іншими людьми. 

   Як працює програма раннього втручання?

   Раннє втручання (РВ) надає свої послуги насамперед дітям перших років життя, оскільки раннє виявлення біологічних та соціальних чинників ризику щодо порушення розвитку дитини дає можливість своєчасно почати інтенсивну допомогу в ранньому віці, коли розвиток дитини особливо піддається впливу і є можливість запобігати появі обмежень як у функціонуванні сім'ї, так і в фізичному та психосоціальному розвитку дитини. Враховуючи, що дитина розвивається під впливом навколишнього середовища, головним принципом раннього втручання є принцип сімейноцентрованої послуги.

       Клієнтом програми є вся сім'я як цілість (голістичний підхід) і як соціально-комунікативна система. Батьків (або опікунів) дитини навчають, як прийняти особливості дитини і створити умови, що максимально сприятимуть її розвитку. Ідеєю раннього втручання є якомога більш раннє обстеження дитини командою спеціалістів різного профілю (лікарем, реабілітологом, дитячим психологом, педагогом-дефектологом, логопедом, іншими спеціалістами за потребою) і відповідна робота щодо ранньої реабілітації дитини та наснаження (англ. empowerment) сім'ї. Проводиться оцінювання розвитку рухових, мовних, комунікативно-емоційних та сенсорних здібностей, з'ясовуються особливості розвитку ігрової діяльності, її відповідності віковим етапам та індивідуальними можливостям дитини. Через опитування збирається інформація про сон та годування дитини, гігієнічні процедури, особливості її взаємодії з батьками, з'ясовується запит батьків щодо виявлених проблем. 

   Висновок та план втручання формуються лише після спільного обговорення спеціалістів між собою та з батьками дитини і складається як з оцінки рівня функціональної організації поведінки дитини, так і з можливостей батьків щодо побудови дитячо-батьківських відносин. 

  На наступному етапі залежно від провідної проблеми виділяється певний спеціаліст і розпочинає роботу з дитиною. Тоді він же (або інша особа, наприклад, "координатор / адміністратор послуги", залежно від організації роботи команди раннього втручання) здійснює подальшу координацію роботи з родиною, роботи команди спеціалістів, які реалізують індивідуальний план допомоги дитині й сім'ї, в якій її виховують.

     Самооцінка - це те, що ми думаємо про себе. 

   Чи важливо те, що діти думають про себе? 

  Так. Дитина з часом подорослішає. 

І тоді її самооцінка відіграватиме важливу роль у її життєвому виборі. 

   Як же розвинути здорову самооцінку у дитини, ось декілька порад: 

    - Любіть і показуйте свою любов дитині. Діти, які відчувають що батьки їх люблять і приймають, вчаться любити й приймати себе. 

   - Зосереджуйте увагу на сильних сторонах дитини, а не на недоліках. Дайте дитині зрозуміти, що іноді програвати - це нормально.

   - Навчіть її долати невдачі, поясніть, що успіх - це не показник цінності.

  -  Час від часу давайте дитині можливість вибирати. Це також вчитиме її відповідальності, оскільки дасть зрозуміти, що кожен вибір пов'язаний із певними ризиками.

   - Навчіть дитину піклуватися про себе саму й інших. Якщо ваша дитина цікавиться певними заняттями або видами спорту, не заважайте їй.  

   - Заохочуйте дитину пробувати нове, але попереджайте її про можливі труднощі й ризики. Допоможіть своїй дитині зростати повноцінною,щасливою, гармонійною особистістю. 

Виховуйте в неї повагу до себе й інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровою, а головне - бажання жити і радіти життю!

   Рекомендації батькам, щодо проведення артикуляційної гімнастики з дітьми вдома.

   Щоб дитина навчилася вимовляти складні звуки, її губи і язик повинні бути сильними і гнучкими, довго утримувати необхідне положення, без зусиль здійснювати багаторазові переходи від одного руху до іншого. Всьому цьому допоможе навчитися артикуляційна гімнастика.

   Артикуляційна гімнастика являє собою комплекс вправ, спрямованих на вироблення повноцінних рухів і певних положень органів артикуляційного апарату, необхідних для правильної вимови звуків.

                                    Чому необхідно займатися артикуляційною гімнастикою:

1. Завдяки своєчасним заняттям артикуляційною гімнастикою і вправами з розвитку фонематичного слуху, деякі діти самі можуть навчитися говорити чисто і правильно.

2. Діти зі складними порушеннями звуковимови зможуть швидше подолати свої мовленнєві дефекти, коли з ними почне займатися логопед та батьки: їх м'язи будуть вже підготовлені.

3. Артикуляційна гімнастика дуже корисна також дітям з правильною, але млявою звуковимовою, про яких кажуть, що у них «каша в роті».

4. Заняття артикуляційною гімнастикою дозволяє всім: і дітям, і дорослим - навчитися говорити правильно, чітко і красиво.

5. Спочатку комплекс артикуляційної гімнастики відпрацьовується логопедом, і тільки після цього - пропонується для занять вдома з батьками.

Для цього, дорогі батьки, вам необхідно самим навчитися виконувати артикуляційну гімнастику правильно!!!          Рекомендації по проведенню артикуляційної гімнастики:

- Проводити її потрібно щодня, щоб відпрацьовані у дитини рухові навички закріплювалися, ставали міцнішими;- Тривалість гімнастики 3-5 хвилин;

- Не слід пропонувати дитині відразу багато вправ, достатньо 2-3;

- Артикуляційну гімнастку виконують сидячи, так як в такому положенні у дитини пряма спина, тіло ненапружене, руки і ноги знаходяться в спокійному положенні;

- Заняття повинні проходити в ігровій формі. (Можна залучити улюблену іграшку: «Давай покажемо ляльці, як правильно виконувати гімнастику для язичка»);

- Дитина повинна добре бачити обличчя дорослого, а також своє обличчя, щоб самостійно контролювати правильність виконання вправ. Тому дитина і дорослий під час проведення артикуляційної гімнастики повинні перебувати перед дзеркалом.

Алгоритм проведення артикуляційної гімнастики: 

1. Дорослий розповідає про майбутні вправи, використовуючи ігрові прийоми.

2. Показує виконання вправи.

3. Вправу робить дитина, а дорослий контролює точність виконання.Дорослий, який проводить артикуляційну гімнастику, повинен стежити за якістю виконуваних дитиною рухів: точність руху, плавність, темп виконання, стійкість, перехід від одного руху до іншого.Спочатку при виконанні дітьми вправ спостерігається напруженість рухів органів артикуляційного апарату. Поступово напруга зникає, рухи стають невимушеними і разом з тим координованими.

   Артикуляційна гімнастика є підготовчим етапом при постановці звуків. Необхідно пам'ятати про те, що тісний контакт логопеда і батьків, систематичне закріплення отриманих навичок в домашніх умовах значно скоротить час постановки звуків і введення їх в мовлення.

Якщо потрібна консультація вчителя - логопеда, чекаємо Вас у нашому центрі. 096-59-44-273

ЮНІСЕФ разом із навчально-реабілітаційним центром «Джерело» підготували брошуру «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям», яка містить відповіді на такі запитання:

Як оформити статус інвалідності дитини?

На яку допомогу можна розраховувати та як її отримати?

Як говорити з дитиною про інвалідність?

Де шукати психологічної підтримки?

Як облаштувати домашній та освітній простір? 

Що таке інклюзивна освіта та як записати дитину до садочка та школи? 

Що потрібно знати вчителям та іншим фахівцям?

Практичний психолог ІРЦ Яна Андрощук допоможе Вам отримати необхідні відповіді та надасть фахову консультацію 

Ознайомитися з брошурою можна за посиланням

Інформація щодо допомоги сім'ям з дітьми, які виїхали за межі країни та зіштовхнулися з низкою проблемних питань, для вирішення яких створено Консультативний центр на базі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Консультаційний центр надає підтримку громадянам України у режимі онлайн та офлайн щодо:

• роз'яснення можливих шляхів повернення дитини або сімей з дітьми на підконтрольну Уряду України територію;

• отримання свідоцтва про народження дитини в умовах воєнного стану або його легалізації, якщо документ отриманий на непідконтрольній території;

• встановлення контакту з дитиною, яку вивіз один із батьків за кордон;

• заповнення форми розшуку дитини або заявки на отримання допомоги дітям, які зазнали травмувань внаслідок війни;

• інші питання, пов'язані з порушеннями прав людини.

Тут ви можете повідомити:

• про дитину, яка загубилася;

• про злочин, скоєний проти дитини;

• якщо ви знайшли дитину без супроводу дорослих;

• якщо вам відомі факти депортації дитини;

• про примусову зміну громадянства та документів дитини;

• про інші порушення прав дитини під час війни.

В режимі онлайн: 0800-50-17-20 (безкоштовно) 044-299-74-08 (для дзвінків із-за кордону) hotline@ombudsman.gov.ua

В режимі офлайн під час особистого звернення: понеділок - четвер з 9:00-13:00, 13:45-18:00

пʼятниця - з 9:00-13:00, 13:45-17:00

вихідні дні - субота, неділя.

Адреса: 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8 Додатково надаємо консультації: через портал «Діти війни» - сайт: https://childrenofwar.gov.ua/

   Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Мінреінтеграції) відповідно до Положення про Мінреінтеграції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 376, забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також прилеглих до них територій, інформаційного суверенітету України. 

   В рамках виконання програм та заходів, спрямованих на підвищення рівня обізнаності серед різних вікових груп населення, щодо небезпеки від мін та ВНП, навчання правильному поводженню з ними у небезпечних ситуаціях, Мінреінтеграції забезпечено виготовлення навчальних посібників у вигляді коміксів для дітей «Мінна безпека не без ПЕКа» та «Безпечний Пекосвіт» (далі - навчальний посібник), які було розміщено в мережі Інтернет для безкоштовного завантаження за посиланнями: https://www.ranok.com.ua/info-prazdnichnyeraskraski-kniga-3-snegurochka-5640.html   https://www.ranok.com.ua/infobezpechniy-pekosvit-34684.html.

    Міністерство у співпраці з партнерами проводить онлайн-вебінари та інші заходи щодо застосування сучасного науково-обгрунтованого підходу в наданні психологічної допомоги дітям, які пережили психотравмуючі події на війні( https://www.facebook.com/UAMON)На сайтах ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПНУ, обласних навчально-методичних центрів психологічної служби у системі освіти, НМЦ практичної психології і соціальної роботи ІПО Університету Грінченка накопичено та доповнюється перелік корисних ресурсів для дорослих та дітей. Ресурси спрямовані на психологічну підтримку, навчання та достовірне інформування. Матеріали можуть використовуватись як самими педагогами, так і рекомендуватись для використання батьками і дітьми (додаються ).З метою виконання в частині компетенції Плану, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 70/2022, просимо надсилати матеріали про кращі практики роботи із означеної тематики для розміщення на сайті Міністерства (press@mon.gov.ua) та для формування електронного банку досвіду фахових розробок (psyche-logos@ukr.net). 

  Принагідно надсилаємо для використання в роботі контакти гарячих ліній організацій, які надають психологічну підтримку при сильному емоційному потрясінні, стресі, відчутті небезпеки, що можуть викликати у дитини психологічну травму (додаються ).

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ,

у яких заїкуваті діти

   Якщо ви помітили ознаки заїкування у дитини, необхідно звернутися до таких фахівців: невролога, логопеда, психолога;

-  створіть в родині спокійну, доброзичливу атмосферу взаємної поваги та любові;

-  організуйте правильний режим роботи та відпочинку;

-  уникайте надто емоційних та фізичних навантажень (сварки близьких людей, заняття спортом та інше);

-  слідкуйте за мовним диханням, щоб дитина вимовляла фразу на видиху до кінця;

-  при сильних судомах голосового апарату - розмовляйте з дитиною пошепки;

-  використовуйте елементи музикотерапії (співи улюблених мелодій);

-  обмежуйте перегляд телепередач та заняття за комп'ютером;

-  суворо виконуйте всі інструкції та поради фахівців.

Дотримання єдиних мовленнєвих норм у сім'ї

     Враховуючи те, що дитина засвоює усне мовлення лише шляхом наслідування, від батьків вимагається дотримуватися таких правил мовленнєвої поведінки:

• мовлення дорослих повинно бути чітким, плавним, емоційно виразним, помірним за темпом;
• не можна собі дозволяти говорити з дітьми їх лепетною мовою або навмисно спотворювати власну вимову;
• мовлення оточуючих дитину дорослих не повинно перевантажуватись словами, які важко вимовити;
• не потрібно оперувати незрозумілими словами і складними лексико-граматичними зворотами, фрази за конструкцією повинні бути простими;
• при спілкуванні з дитиною слід ставити лише конкретні запитання, не квапити її з відповіддю;
• дитину не можна карати за помилки у мовленні.

Спеціалісти не рекомендують розмовляти з дитиною дуже гучно. Враження, що гучне мовлення краще сприймається дитиною, є помилковим. Якщо кричить або підвищує голос дитина, не треба намагатися перекричати її. Краще буде, коли навпаки дорослий почне говорити тихим голосом або пошепки. Для дитини це буде грою, а батьки збережуть собі нерви.

Повсякчас потрібно використовувати природний інтерес дитини до того, що їй говорять.

Ефективний засіб розвитку мовлення - читання книг дитині. При цьому слід пам'ятати, що книги повинні добиратись відповідно вікові дитини і бути доступними її розумінню. Не рекомендується обмежувати роботу з книгою тільки пасивним слуханням того, що читають. Час від часу корисно зупинятися на обговоренні прочитаного.

Якщо у дитини в сім'ї є хтось з мовленнєвою патологією, то слід обмежувати спілкування з цією людиною.

Неоднозначно ставляться спеціалісти до двомовності (білінгвізму або полілінгвізму) у сім'ї, де виховується дитина. Нервова система дітей у період розвитку мовлення відчуває значне напруження. Це напруження збільшується у випадку, коли формуються одночасно дві мовні системи. В такій ситуації можливе виникнення мовленнєвої патології. Це може бути, наприклад, заїкання. А в іншому випадку, затримка розвитку кожної з мовних систем, якими дитина оволодіває одночасно (невідповідний віку словниковий запас, затримка у формуванні граматичних структур, використання різних мов при побудові однієї фрази тощо).

    Тому спеціалісти радять спочатку сформувати лексико-граматичну базу однієї мовної системи дитини. Це відбувається у нормі до 4 років. А потім оволодіння іншою мовною системою не призводить до відхилень у мовленнєвому розвитку і мовленнєвої патології.

   Нервово-психічне здоров'я забезпечує нормальний мовленнєвий розвиток дитини і залежить від міжособистісних стосунків у сім'ї .

    Саме такі фактори негативно впливають на нервово-психічне, емоційне самопочуття дитини, (з ними повинні бути ознайомлені батьки для того, щоб свідомо, правильно бувати свої стосунки з дітьми і в цілому в сім'ї.):

• Це такі характерологічні особливості матері як тривожність, інфантильність, імпульсивність, агресивність, емоційна холодність;
• Неприйняття з боку батька (матері);
• Неповна сім'я;
• Конфліктність у відносинах в сім'ї, зміна в структурі сім'ї (смерть, хвороба близьких, розлучення тощо);
• Виховання у двох домівках;
• Раптова зміна життєвого стереотипу й типу виховання;
• Неадекватний тип виховання ("кумир", гіперопіка, гіпоопіка, невідповідність у виховних позиціях батьків).

   З часом коло психотравмуючих ситуацій значно зростає за рахунок впливу зовнішнього середовища. Це конфліктні стосунки з однолітками і дорослими, непомірні покарання, залякування, відчуття ситуації переляку (несподівана поява страшної тварини, перегляд "страшного" фільму, "страшна казка"), народження другої дитини при відсутності готовності зайняти позицію старшої тощо.

   На ставлення батьків до мовленнєвого дефекту дитини впливають декілька факторів: глибина самого дефекту, інтелектуальний рівень батьків, досвідченість у сфері мовлення і педагогіки, компетентність батьків у питаннях виховання дитини, розуміння її потреб, власні особливості характеру, сімейні відносини тощо.

  Ставлення батьків до дефекту дитини природно відбивається на ставленні дитини до свого мовлення, тому що батьки є авторитетом.

   Зрозуміло, що певні відхилення у мовленнєвому розвитку негативно відбиваються на формуванні діяльності та особистості дитини в цілому. Порушення мовлення дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в ово¬лодінні читанням та письмом пов'язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли у дітей по¬рушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонема-тичного слуху), але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

   Часто в дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовлен¬нєвого виховання в сім'ї. Батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

   Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їх мислення, тим ширші їх можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буде себе відчувати в спілкуванні та у взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки постійно повинні уточню¬вати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньо¬му віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

   Ще у дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з порушеннями звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті; невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формуєть¬ся на основі усного мовлення. Дитина пише так, як і говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, часто так звикають до мовлення своїх дітей, що не чують неправильної вимови звуків. Є батьки, які не надають належної ува¬ги порушенням мовлення, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матері¬ал (скоромовки), щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимога може вик¬ликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заїкання.

    Дуже важливо своєчасно виявити порушення мовлення і звернутись за допомогою до логопеда.

  Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності учнів.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ,

які мають дітей з вадами мовлення

      Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

   Слід пам'ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

 Тому:

- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;

- не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;

- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;

- якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;

- висловлюйтесь чітко і грамотно;

- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

- вірте в свої сили і сили своєї дитини.

- завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;

- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

- організовуйте чіткий режим дня та занять;

- підтримуйте тісний зв'язок з логопедом, психологом, учителем;

- виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;

- використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;

- проводьте всією родиною якомога більше часу;

- перетворюйте заняття в гру;

- заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

- знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.